1. Підготовка поверхні.
Перед початком роботи стяжки необхідно правильно підготувати основу. Для цього поверхня підлоги ретельно підмітається й оглядається.
Іноді будівельники роблять т.зв. "залізнення" підлог - промащують підлоги "цементним молоком" - рідким розчином чистого цементу. Перед початком стяжки цей плівковий шар необхідно видалити тому що він має погане зчеплення (адгезію) з основою.
Основа взагалі повинна бути міцною, не мати відшарувань і пилу. Всі відшарування зачищаються, більші тріщини замазуються густим цементним розчином (краще - на основі БЕЗУСАДОЧНОГО Цементу - БУЦ).
Пил віддаляється (в ідеалі) спеціальним "будівельним" пилососом, якщо його немає - поверхня ретельно підмітається. Додаткове обеспилування проводиться ґрунтовкою. Ідеально для цих цілей підходить "Бетоконтакт", що дає шорсткувату поверхню й створює прекрасну адгезію між основою і стяжкою. Хоча "Бетоконтакт" досить дорогий і припустиме використання інших ґрунтів.
Стіни й перегородки, з якими буде контактувати стяжка, потрібно тимчасово гідроізолювати. Для цього до них, понизу, приклеюється стрічка з руберойду, так щоб її верхній край був на 10- 15 см вище рівня залифвання стяжки.
Примітка: Деякі будівельники рекомендують замовникам пристрій суцільної гідроізоляції підлоги, по всіх приміщеннях. Це категорично неправильно! По-перше, гідроізоляція створить між стяжкою й основою прошарок, що перешкодить адгезії. Це зменшить міцність стяжки. По-друге, у випадку протечки від сусідів зверху, вся вода залишиться у вашій квартирі, заповнюючи "корито" гідроізоляції.
Однак, оскільки заливання стяжки сполучене з тим, що на підлозі виявляється досить велика кількість води, щоб не потурбувати сусідів знизу, варто уважно оглянути основу на предмет наявності наскрізних отворів, тріщин і щілин (особливо в місцях сполучення плит перекриття й пола зі стінами). При виявленні таких їх варто замазати БУЦЕМ.
2. Виставлення маяків.
У цьому випадку "маяками" ми будемо називати напрямляючі, по яких відбувається вирівнювання площини стяжки. Від правильності їхньої установки прямо залежить - наскільки рівною буде ваша стяжка.
Головна вимога до маяка - щоб він забезпечував достатню твердість - не прогинався й міг бути надійно зафіксований у потрібнім положенні.
Способи установки маяків у всіх свої: хтось ставить їх на "гірки" з густого розчину, хтось кріпить до основи на регульованих гвинтах. Основне тут - можливість точного регулювання по висоті й твердій фіксації.
Маяки встановлюються паралельно, так щоб відстань між маяками дозволяла обперти на два паралельних маяки кінці рейки-правила, по якій буде вироблятися розрівнювання розчину.
Вирівнювання маяків робиться за допомогою рейкового рівня - як по довжині кожного маяка, так і всіх маяків між собою.
У тих місцях, де стяжка буде мати перепад рівня, установлюється опалубка з фанери, що не дасть розчину перетікати з однієї зони в іншу
3. Приготування розчину й заливання.
Зараз уже практично ніхто з будівельників не готує розчин вручну - портативні бетономішалки одержали досить широке поширення. Якість розчину, приготовленого в бетономішалці, як правило, вище - тому що механізація процесу дозволяє забезпечувати краще перемішування складу.
Щоб полегшити собі роботу з вирівнювання стяжки, будівельники іноді збільшують кількість води в розчині. Цього не можна робити тому що результатом буде втрата міцності стяжки. Для збільшення пластичності розчину й полегшення його розрівнювання застосовуються спеціальні присадки , які дозволяють досягти гарної пластичності при невеликій кількості води.
Строго кажучи, нормальний зміст води в цементному тісті (густота розчину) визначається за допомогою спеціальних (дуже нескладних) приладів. На практиці будівельники роблять це "на око" і, при наявності достатнього досвіду й сумлінного підходу, не помиляються. На око розчин повинен мати консистенцію густого тіста - не бути грудкуватим, розсипчастим, злегка розпливатися на рівній поверхні, але не розтікатися.
Приготовлений розчин повинен використовуватися в продовж 1 - 1,5 години. Якщо частина розчину не використана за день, то залишати його на ніч, накривши плівкою й додавши води (як часом роблять деякі будівельники) - не можна.
Заливання стяжки в кожному приміщенні (або на кожній площині) повинно робитися за один раз. Не можна залити половину кімнати сьогодні, а половину - завтра. Таке допускається тільки в різних приміщеннях, або на перепадах рівня стяжки. У цьому випадку між площинами стяжки, залитими в різний час або маючими різний рівень, краще залишати демпферний шов шириною 1- 2 см.
Примітка: При заливанні стяжки, рекомендується часто "проколювати" свіжепокладений, рідкий розчин тонким металевим стрижнем. Це робиться для того, щоб уникнути появи повітряних порожнеч у товщі стяжки. Іноді при заливанні розчину в товщі цементного тіста утворяться повітряні "лінзи", а вага й в'язкість розчину перешкоджає їхньому самостійному виходу на поверхню. Прокол дозволяє вирішити цю проблему.
4. Догляд за стяжкою.
Невиконання цієї операції - основна причина брака, що допускається будівельниками, при виконаннії стяжки.
Для догляду за стяжкою необхідно просто забезпечити її достатню вологість у продовж 7 - 10 днів. (СНиП 3.04. 01-87 п. 4.8). Справа в тому, що цемент набирає 90% міцності в продовжі 24- 28 днів після готування розчину. Для хімічних процесів, які протікають при цьому в розчині, потрібна вода - розчин повинен застигати, а не висихати. Природнє висихання стяжки приводить до того, що розчин не встигає захолонути. Сохнути стяжці "дозволяється" тільки після того як необхідна міцність буде досягнута - у противному випадку вона обов'язково розтріскається.
Щоб запобігти передчасному висиханню стяжки, для початку, потрібно 2- 3 рази в день помірковано змочувати її водою. Через два- три дні, після заливання стяжки потрібно витягти маяки, поглиблення, що залишилися від них, потрібно обробити ґрунтом і затерти їх свіжим розчином. Потім стяжку потрібно ще раз рясно змочити й накрити поліетиленовою плівкою на 2 тижні. Якщо це з якихось причин небажано, то варто продовжувати рівномірно змочувати стяжку 2- 3 рази в день.
Квапитися тут у жодному разі не можна! Результат "прискорення" технологічного процесу може виявитися досить жалюгідний, - стяжку прийдеться повністю переробляти.